Про своє місце

Один чоловік хотів знайти своє місце. Бо той, хто знає своє місце, перебуває в гармонії. Часто його можна було видіти сидячим на березі моря або річки, де він переставляв у піску камінці.  Переставить - і слухає, що змінилося в світі.
Якось цей один кинув надбане, жінку й діти та поїхав на Мангишлак. Там саме будувався хімічний комбінат, а чоловік знався на цьому. Спочатку все було наче файно, та потім чоловік засумував і почав пити. Якось він випив цінний розчин і комбінат зупинивсь на півтора місяці.
Після того чоловік зник. Дехто говорить, что подався до Тибету, інші - що до Ямайки. Достеменно не відомо куди саме. Тому слід застереги істориків від використання неперевірених фактів. Бо такі випадки траплялись.
Відомо, що, коли чоловік повернувся, то ні з ким не спілкувався, а жив з того, що розводив кози й держав пасіку. Коли він помер, його відвезли в сосну, де й поховали. Але це не можна вважати за гепі-енд, бо, як відомо, хоронять лише тіло, а якими шляхами мандрує душа, дізнатися не можливо.