Про радість

Розплющити очі...
Через щілину в завішеному вікні побачити світло. Почути, як мати відкрила залізний завіс на хвіртці. Так треба...
Прокидаючись, дивитись у вікно. Бачити, як з неба  починає падати сніг. Не сніжинками - клаптями, куснями... Один, ще, більше, більше...  крутить сторонами, підіймає догори й знову падає.
Одягтися, винести сміття, нагодувати синичок. Згадати, що англійською їх звати "тітс" - як і "цицьки". Смішна мова...
Дізнатися, що померла Марішка Вереш і плакати... А потім дізнатися, що померла вона ще чотири роки тому. І знову плакати.Дивитись у вікно на людей. Зрештою їм немає діла до Марішки Вереш...
...Але я знаю в Мережі сторінку одного старого американського хіппі. Там є про Вудсток, Роллінг Стоунз і Раві Шанкара. І про Зе Дорз...
Довго спостерігати, як красиво на стіні поряд з бас-гітарою висить вишиванка.   А ще є кімоно, подаруване другом. І фото. Монтаж, де я їду на мотоциклі... І портрет Джона Леннона, куплений на Арбаті за студентських часів.
А потім сідати за роботу...